Історія Каньйону

 

   Тясминський каньйон – ландшафтний заказник місцевого значення. Ця пам’ятка природи розташована вздовж річки Тясмин у місті Кам’янка, Черкаської області. Річка має стародавнє льодовикове походження. Припускають, що утворилася вона після відступу найбільшого в Європі Дніпровського льодовика у пізньому палеоліті (40 – 13 тис. років тому). Численні потічки проторували собі глибокі річища, на що вказує і сам рельєф близького звідси Холодного Яру, розчленованого балками та ярами. 

 

 

  Щодо походження назви р. Тясмин вчені сперечаються до наших днів. Одні, зважаючи на те, що річка, звиваючись, декілька разів змінює напрямок свого русла, виводять її назву від тюрського “тасма” (стрічка). Інші схиляються до думки, що назва річки походить від слова “тесати”, оскільки у давнину тут було багато майстерень, де виготовляли продукцію з деревини. Також побутує думка, що враховуючи природні особливості берегів, які кам'яними обіймами стискають Тясмин, назва річки означає “кам'яне місце”. До речі, саме від цих кам'яних, скелястих берегів і походить назва містечка – Кам’янка.

 

 

    Тясмин (у давніх текстах вживається назва «Біла річка») – права притока Дніпра. Довжина річки – 187 км. Відстань від витоку до гирла – лише 33 км. В середині своєї течії вона робить крутий розворот на 180°.

    Річка Тясмин розпочинає свій рух із джерела Біла Криниця біля с.Настине (нинішня Кропивниччина). За легендою це селище дістало свою назву завдяки героїчній українській дівчині Настуні. Вона активно допомагала гайдамакам, за що згодом польська влада закатувала її до смерті. 

   Інші перекази розповідають, що саме гайдамаки викопали біля джерела Біла Криниця колодязь, де була дуже смачна вода, тож звідусіль сюди з’їжджались люди. Однак згодом в кожнім селі з’явились свої криниці, а про джерело стали забувати і воно замулилося. Та навіть в найлютіші морози через щілини цямрин звідси витікала вода. Цей потічок з Білої Криниці і став витоком Тясмину.

   Пізнавальною і захоплюючою є історія виникнення Тясминського каньйону. В давнину (2 млрд. років тому) правобережжя Черкащини вкривали високі гори. З часом вони були знищені через неспинний вплив природи, що призвело до змін земної поверхні. Від колишніх гір нині залишилось лише коріння, яке ми і бачимо у вигляді кристалічних порід Тясминського каньйону.

 

    Каньйон розташований в межах найбільшої в Україні Придніпровської височини, що розташована між річками Дніпро і Південний Буг. Як відомо, височиною називають ділянку земної поверхні, яка лежить вище навколишніх територій.  Оскільки кристалічний фундамент Придніпровської височини вкритий незначним шаром глинисто-піщаних порід, то граніти, гнейси, кварцити та магматити виходять на денну поверхню по ярах, балках та річкових долинах, що характерно і для Тясминського каньйону. 

   Тут все дивовижно красиве і цікаве: стрімкі, високі скелі, які місцями піднімаються вгору на 12–15 метрів, мальовничі краєвиди, що змінюють своє забарвлення в різні пори року, хвилясто-іскриста гладь води, в якій грайливими відблисками витанцьовує сонячне проміння.

 

 

   Кам’янисті береги Тясмину густо поросли молодим лісом з татарського та американського кленів, верби, глоду, шипшини тощо. Також тут зустрічаються рідкісні для Черкаської області папороті – аспленій волосовидний, аспленій стінний, багатоніжка та цистоптерис ламкий.

  Надзвичайну цікавість викликає у ботаніків рослинність степових схилів і тих ділянок степу, що розкинулись по обидва боки Тясмину.  Тут поширені ковилово-типчакові угрупування, які колись переважали в українських степах, а тепер збереглися лише в окремих місцях. Крім таких характерних степових видів різнотрав'я, як рутвиця мала, вероніка австрійська, миколайчики сині, тут зростають малопоширені в регіоні види –півники угорські, ковила волосиста (тирса), гадюча цибулька. Заповнені гумусом тріщини скель вкриті тонконігом вузьколистим, ауринією скельною, а з кущів – кизильником чорноплідним.

                                                 

    Ділянки степу на схилах естетично співвідносяться з гранітними виходами каньйону, так званими “лобами”. Вони густо вкриті типчаком і розетками молодила руського. Зростають також більш характерні для кам’янистих степів рослини – цибуля подільська, чебрець, парило, звіробій, ведмеже вухо та інші. 

 

 

   Найбільшим рослинним багатством каньйону є унікальні реліктові мохи (бріофіти). Першим відкрив і описав цей комплекс мохів Андрій Созонтович Лазаренко. Досліджуючи флору каньйону в 1926-1927-му рр., відомий український ботанік та біолог виявив тут рідкісні мохи Тясминської долини, які збереглися ще з льодовикового часу: Десматодон український, Десматодон Гейма, Десматодон Ранді, Десматодон нахилений, Амблістегій щільний та ін.

 

   Всього в каньйоні виявлено 54 види мохів, 7 з яких належать до печіночників, а решта – до листостеблових. З рідкісних сухолюбних видів мохів вирізняють ентостодона угорського, який занесений до Червоної книги України та має обмежене поширення в Європі. Також до червонокнижних рідкісних видів мохів, які ростуть в Тясминському каньйоні належать: конардія компактна, генедієла Гайма та тортула Ранда. 

  Крім цього у каньйоні розповсюджені різні сланцюваті печіночники, зокрема маршанції. Цікавою біологічною особливістю цих мохів є те, що вони при несприятливих посушливих умовах згортаються у “трубочки” і в такому стані можуть перебувати багато років, не втрачаючи життєдіяльності.

   У Тясминському каньйоні зростають і характерні степові мохи – астомум кучерявий, поттія ланцетна, птеригоневрум яйцевидний, а також наскельні мохи, що постійно зрошуються вапняковими водами.

     

   Ці непоказні рослини відіграють важливу роль у природі. Мохи здавна використовувались з лікарською метою (як антисептичні засоби), а деякі народи застосовували їх навіть для теплоізоляції помешкань. Завдяки мохам науковці також визначають чистоту повітря. Окрім цього, дані рослини вирощують з декоративною метою та для озеленення.

   Відкритий у Тясминському каньйоні реліктовий комплекс бріофітів має велику наукову цінність. Про це свідчить те, що їх занесено до Червоної книги України, а взагалі відомості про каньйон згадуються в Червоній книзі європейських бріофітів.

 

   Різноманітним є і тваринний світ Тясминського каньйону. На схилах скелястих берегів Тясмину живуть ящірки, вужі, гадюки, польові миші та ін. Також є тут і чимало птахів: лелеки, сірі чаплі, дятли, ластівки, шпаки, соловейки, синиці, зозулі, дикі качки, лебеді тощо. В річці ж водиться багато різної риби: окуні, плітки, краснопірки, йорші, карасі, сомики, коропи, щуки, товстолоби. Загалом, фауна каньйону характеризується видовим багатством та чисельною різноманітністю.

      

 

   Тясминський каньйон є не лише наймальовничішим, а й найбільш романтичним і поетичним куточком Кам’янки. Одну з живописних скель в народі назвали Пушкінською і невипадково. Під час приїздів до Кам’янки поет любив прогулянки в Тясминському каньйоні, та найулюбленішим місцем відпочинку був невеликий гранітний острівець посеред Тясмину, який згодом назвали на честь Пушкіна. За спогадами саме тут поет створив одну зі своїх найвідоміших елегій, змалювавши в ній і Тясмин, і його скелясті береги:

* * * * * * * *

   Редеет облаков летучая гряда.

   Звезда печальная, вечерняя звезда,

   Твой луч осеребрил увядшие равнины –

   И дремлющий залив, и черных скал вершины.

* * * * * * * *

     

 

 

Графік роботи музеїв
понеділок - неділя
з 09.00 - 17.00 год.
п'ятниця з 09.00 - 16.00 год.
без перерви та вихідних

Календарні свята та події. Спілкуємося українською

Погода
  • 2.jpg
  • 6.jpg
  • 1.jpg
  • 377.JPG
  • 7.jpg
  • 4.JPG
  • 3.JPG
  • 8.jpg
  • 9.JPG

Новини заповідника

Пред След

Онлайн-знайомство з виставкою скульптур …

25-09-2020

Онлайн-знайомство з виставкою скульптур Віталія Дахівник "Три мелодії". Частина I

https://www.facebook.com/watch/?v=953725595101557&extid=TfFOo4zj1AyOQNCH

Василь Васильович Давидов - сибірський х…

25-09-2020

Василь Васильович Давидов - сибірський художник із кам'янським корінням

          https://www.facebook.com/watch/?v=338364183864568&extid=cki4lAu5RS94fFMy